Згідно з ч. 1 ст. 1107 ЦКУ розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, до використання яких належить демонстрація відеоролика на телебаченні, здійснюється на підставі таких договорів:
1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
2) ліцензійний договір;
3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;
4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений на замовлення, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 430 ЦКУ). При цьому згідно з ч. 1 ст. 421 ЦКУ творцем цивільне законодавство визнає творця (автора, виконавця, винахідника тощо).
Творцями ролика можуть бути: режисер-постановник; автор сценарію і (або) текстів, діалогів; автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; художник-постановник; оператор-постановник (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.93 р. № 3792-XII).
Судячи із запитання, є можливість, що актори можуть бути визнані як творці ролика спільно з ФОП-виконавцем. Тому договором із підприємством передбачено передання майнових прав тільки в частині таких прав ФОП, а через три роки мають бути реалізовані майнові права акторів у вигляді отримання роялті від замовника ролика.
У цьому випадку витрати підприємства розглядаються як витрати на рекламу (витрати на збут), що включаються до складу витрат у бухгалтерському обліку (Дт 93 Витрати на збут) на підставі п. 19 ПСБО 16.
В обліку з податку на прибуток податкові різниці не виникають.
Підприємство має право на податковий кредит за умови, що ролик використовується в оподатковуваних операціях, а податкову накладну на придбання рекламних послуг зареєстровано в ЄРПН.
Нематеріальний актив виникає, коли є авторське право на об'єкт інтелектуальної власності. Зважаючи на наявні обмеження щодо майнових прав підприємства, відповідно до ПСБО 8 "Нематеріальні активи" витрати на ролик не можуть відображатися як нематеріальний актив в обліку підприємства.
Роялті - це платежі за користування або за надання права користування об'єктом права інтелектуальної власності (п. 4 ПСБО 15 та пп. 14.1.225 ПКУ).
Платежі з виплати роялті відображаємо в бухгалтерському обліку за правилами п. 7 ПСБО 16. Витрати визнаємо витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого їх здійснено.
В обліку з податку на прибуток виникають податкові різниці на суму витрат щодо нарахування роялті нерезиденту, особам, які сплачують податок у складі інших податків, юридичним особам, які звільнені від сплати цього податку чи сплачують цей податок за ставкою, іншою, ніж установлено в п. 136.1 ПКУ (пп. 140.5.6 та 140.5.7 ПКУ).
Згідно з пп. 196.1.6 ПКУ не є об'єктом ПДВ операції з виплати роялті в грошовому вигляді.