Дійсно, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. № 973-IV (далі – Закон № 973) визначено порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства: для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
Згідно із ст. 8 Закону № 973 після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
Але відповідно до ст. 31 Земельного кодексу України та ст. 12 Закону № 973 землі фермерського господарства можуть складатись із:
– земельних ділянок, що належать на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
– земельних ділянок, що належать громадянам–членам фермерського господарства на праві приватної власності;
– земельних ділянок, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.
Відповідно до ч. 5 та 6 ст. 7 Закону № 973 громадянам України – членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). Земельні ділянки, розмір яких перевищує величину, встановлену в ч. 5 цієї статті, передаються громадянам у приватну власність для ведення фермерського господарства на підставі цивільно-правових угод.
Відповідно до п. 209.6 ПКУ сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Крім того, відповідно до п. 302.1 ПКУ об'єктом оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Сільськогосподарські товаровиробники, згідно з п. 308.1 ПКУ, для набуття і підтвердження статусу платника податку щороку, до 20 лютого, подають станом на 1 січня поточного року в тому числі відомості (довідку) про наявність земельних ділянок до контролюючих органів за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
Таким чином, з урахуванням норм п. 209.6, 302.1 та 308.1 ПКУ і ст. 31 ЗКУ, на нашу думку, для реєстрації платником ФСП та суб'єктом спеціального режиму оподаткування з ПДВ земельні ділянки мають бути:
– або у власності члена фермерського господарства, та фермерське господарство складає договір про користування такими землями з їх власником;
– або в користуванні у фермерського господарства на підставі договору оренди земель комунальної власності;
– або в користуванні у фермерського господарства на підставі договору суборенди земель комунальної власності та за наявності відповідного дозволу у такому договорі (ст. 8 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161-XIV передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця).
Не можемо виключати, що в подальшому норми ПКУ та Закону № 973 щодо земель фермерського господарства будуть приведені у відповідність. Також слід зауважити, що з цього питання відсутні роз’яснення контролюючих органів.