Термін «консолідація» походить від латинського consolidati – об'єдную, зрощую. Український історичний термінологічний словник визначає термін «консолідація» як зміцнення, об'єднання, згуртування окремих осіб, груп, організацій, спільнот для посилення боротьби за загальну мету.
Безпосередньо ст. 14 ПКУ окремо не визначає такі терміни, як «консолідована сплата», «консолідація», «консолідована звітність». При цьому, звертаючись до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV, в якому термін «консолідована фінансова звітність» означає фінансову звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці, стає зрозумілим, що консолідована сплата податку на прибуток – це сплата даного податку групою осіб.
У ст. 152 ПКУ прописані спеціальні правила щодо сплати податку на прибуток підприємствами, які мають відокремлені структурні підрозділи. Так, згідно з п. 152.4 ПКУ платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів. Крім того, даний пункт регламентує порядок визначення суми податку на прибуток для таких юридичних осіб, вибір та зміну порядку сплати податку на прибуток.
Нагадаємо, що право підприємства утворювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи закріплено ч. 4 ст. 64 ГКУ.
Отже, щоб відповісти на поставлене питання, необхідно насамперед визначитись, чи обмежена та/або заборонена нормами чинного законодавства сплата консолідованого податку страховими компаніями.
Особливості оподаткування страховика зазначені у ст. 156 ПКУ, яка складається з чотирьох пунктів:
– пункт 1 роз'яснює, яким чином визначається дохід страховика;
– в пункті 2 визначено ставки податку на прибуток для оподаткування доходу від страхової діяльності;
– пункт 3 містить порядок обчислення податку на прибуток страховиками;
– в пункті 4 наведено особливості визначення об'єкта оподаткування від провадження страхової діяльності із страхування життя.
При цьому жодними нормами ст. 156 ПКУ не встановлено обмеження щодо можливості консолідованої сплати податку на прибуток страховиками.
Повертаючись до ст. 152 ПКУ, що визначає порядок обчислення податку на прибуток, в тому числі юридичними особами, які мають відокремлені структурні підрозділи, слід звернути увагу на п. 152.5 ПКУ.
А саме, згідно з п. 152.5 ПКУ податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому ст. 156 цього Кодексу. Чи означає дана норма, що ст. 152 ПКУ загалом і зокрема її п. 4, який регламентує консолідовану сплату податку на прибуток, не поширюється на страхові компанії?
На нашу думку, п. 152.5 ПКУ діє незалежно від п. 152.4 ПКУ, а не як його виключення.
Таким чином, страхова компанія може прийняти рішення про консолідовану сплату податку на прибуток за наявності на це підстав, визначених п. 152.4 ПКУ