Відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ всі платники податку на прибуток поділяються на 2 категорії залежно від їх річного доходу:
– до платників податку на прибуток з малими доходами належать платники податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень. Такі платники податку можуть визначати об'єкт оподаткування без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень ПКУ;
– до платників податку на прибуток з великими доходами належать платники податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень. Такі платники визначають об'єкт оподаткування шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень ПКУ;
Згідно з п. 2 Положення про порядок консервування основних виробничих фондів підприємств, затвердженого постановою КМУ від 28.10.97 р. № 1183 (далі – Положення № 1183), під консервацією основних фондів підприємств розуміють комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш як три роки) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування.
Пунктом 7 Положення № 1183 передбачено, що підставою для консервації та розконсервації основних фондів підприємства є (аналогічно, пунктом 9 визначені такі ж підстави для дострокової розконсервації з метою провадження господарської діяльності або передачі іншим суб'єктам господарської діяльності на договірних умовах):
• акт Кабінету Міністрів України – для підприємств, заснованих на державній власності, крім підприємств, установ Державної кримінально-виконавчої служби. Проект такого акта подає в установленому порядку орган, уповноважений управляти майном таких підприємств;
• рішення ДПтС – для підприємств, установ Державної кримінально-виконавчої служби;
• рішення платника податку, погоджене з Міжвідомчою комісією, – для підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (крім підприємств, заснованих на державній власності);
• рішення платника податку – для решти підприємств.
Відповідно до п. 8 Положення № 1183 під час консервації та розконсервації основні фонди підприємств приводяться у стан, що забезпечує збереження технологічного обладнання, будівель і споруд, а також безпеку технічного персоналу і населення, охорону довкілля.
Раніше (до 01.01.2015 р.) відповідно до п. 144.2 ПКУ витрати платника податку на утримання основних засобів, що знаходяться на консервації, не підлягали амортизації та повністю відносилися до складу витрат за звітний період. На нашу думку, витрати на збереження технологічного обладнання, будівель і споруд, а також безпеку технічного персоналу і населення, охорону довкілля, що передбачені Положенням № 1183, є витратами звітного періоду в бухгалтерському обліку та не підлягають коригуванню в податковому обліку.
Згідно з п. 9 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561, в бухгалтерському обліку дані про кожний інвентарний об'єкт основних засобів заносяться до інвентарної картки або іншого регістру аналітичного обліку основних засобів. Інвентарні картки реєструються в опису інвентарних карток обліку основних засобів. Інвентарні картки в картотеці бухгалтерії розташовуються за групами основних засобів з виділенням окремої групи таких об'єктів, що тимчасово не експлуатуються (капітальний ремонт, реконструкція та інше поліпшення і консервація об'єктів). Згідно з п. 23 П(С)БО 7 «Основні засоби» нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
Дійсно, законсервовані основні засоби та основні засоби, які тимчасово виведені з експлуатації на час капітального ремонту, реконструкції або іншого поліпшення, не використовуються в господарській діяльності підприємства на час такого виведення (консервації), оскільки на цей час відбувається припинення їх експлуатації. Логічно, але прямо не визначено ПКУ, що амортизація має не нараховуватися як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.
Але при цьому такі об'єкти основних засобів не набувають ознак «невиробничих основних засобів», бо в цілому призначені для господарської діяльності, на відміну від, наприклад, об'єктів соціальної сфери, що використовуються виключно для задоволення потреб працівників підприємства чи їх сімей.
Нажаль, висновки, наведені у листі ДФСУ від 02.06.2015 р. № 11385/6/99-99-19-02-02-15, говорять про те, що на період консервації основні засоби переходять до складу невиробничих відповідно до визначення терміна «невиробничі основні засоби» у пп. 138.3.2 ПКУ. Хоча, як нами вказано вище, ПКУ не містить ніяких обмежень щодо законсервованих об'єктів основних засобів.