Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду (пп. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, далі – Закон про ПДВ).
Згідно з пп. 7.4.5 Закону про ПДВ підставою для включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) є податкові накладні чи митні декларації (інші подібні документи відповідно до пп. 7.2.6 цього Закону).
Таким чином, на законодавчому рівні немає ніяких обмежень щодо формування податкового кредиту, пов'язаних зі строками отримання податкових накладних та їх відображенням у податкових деклараціях.
Протягом останніх років податківці намагалися ввести якісь обмеження щодо строків отримання та відображення «запізнілих» податкових накладних у податковій звітності підприємств. Були також і постанови КМУ з цього питання.
Здавалося, що все уже позаду, коли посадові особи з Департаменту адміністрування ПДВ ДПАУ в своєму роз'ясненні про відображення податкових накладних у декларації з ПДВ, наданому у «Віснику податкової служби України», № 34'2010, зазначили наступне:
|
«податкові накладні (інші подібні документи), одержані у звітному періоді (за умови документального підтвердження факту одержання у такому звітному періоді), відмінному від періоду, в якому вони були виписані, відображаються у рядку 16.4 декларації з ПДВ та розшифровуються у розрізі податкових накладних у розділі другому Розрахунку коригування; |
|
податкові накладні (інші подібні документи), щодо яких відсутні документальні підтвердження про одержання їх в іншому звітному періоді, ніж в тому, в якому вони були виписані, відображаються у рядку 16.1 декларації з ПДВ як результат виправлення помилки та розшифровуються у розрізі податкових накладних у розділі другому Розрахунку коригування». |
Тобто вони самі визнали, що платники податку можуть відображати в деклараціях з ПДВ суми податкового кредиту, сформованого за податковими накладними, за якими відсутнє документальне підтвердження щодо термінів їх отримання.
Однак у жовтні поточного року з'явився новий лист ДПАУ «Про податок на додану вартість» від 26.10.2010 р. № 22882/7/16-1517, адресований Державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.
В цьому листі ДПАУ наголошує:
|
«...документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку – покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстровані відповідно до вимог Положення № 88 лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту). |
|
Отже, у разі отримання податкових накладних, в тому числі і тих, що виписані в різних податкових періодах, але отримані платником в поточному звітному періоді (податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах), але лише за наявності документального підтвердження такого запізнення, платник податку – покупець товарів (послуг) повинен на дату отримання цих податкових накладних відобразити їх податкового в рядку 10.1 розділу II «Податковий кредит» податкової декларації з податку на додану вартість. |
|
При цьому записи в податковому обліку про податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах, не можуть бути прирівняними до записів про самостійно виправлені помилки, оскільки такі операції не відповідають визначенню арифметичної чи методологічної помилки». |
Отже, податківці знову намагаються застосовувати незаконні обмеження щодо формування податкового кредиту зі «старих» податкових накладних.
На нашу думку, такі дії не відповідають нормам Закону про ПДВ, а згаданий лист не має законодавчої сили для платників податків, бо він не є податковим роз'ясненням та адресований підлеглим податківцям на місцях для використання у роботі, щоб «забезпечити належний збір доказової бази для визнання чи невизнання права платника податку на отримання податкового кредиту на підставі наявності податкових накладних, які було виписано у попередніх періодах».
Тобто доводити відсутність права платника на податковий кредит повинні самі податківці.
Слід зауважити, що законодавці зрозуміли необхідність виправлення подібної ситуації з обмеженням термінів включення виписаних податкових накладних до податкового кредиту. Так, у п. 198.6 Податкового кодексу вказано:
|
«У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. |
|
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку». |