Витрати на виготовлення відеороліка для реклами свого продукту

Підприємство (замовник), що займається оптовою торгівлею, замовило у ФОП (виконавець) відеоролик для реклами свого продукту на ТБ.
Згідно з укладеним договором після підписання акта виконаних робіт усі без обмеження виключні майнові авторські та суміжні права належать замовнику. Також відповідно до договору виконавець зобов'язується особисто та за власні кошти врегулювати будь-які претензії третіх осіб до замовника, якщо такі виникнуть у процесі використання відеоролика замовником.
Однак на прохання замовника виконавець не надав жодних документів, які вказували б на перехід абсолютно всіх майнових прав від акторів, які знімалися у відеоролику, до виконавця. Тож є імовірність існування спільних майнових прав на ролик у виконавця та акторів (інформації про те, що актори працюють у ФОП як на основному місці роботи, також немає). Крім того, після 3 років із дати виготовлення ролика замовник має сплачувати роялті акторам у разі продовження використання ролика за призначенням.
Як правильно відобразити витрати на виготовлення відеоролика для реклами свого продукту в податковому та бухгалтерському обліку: показати як НМА чи віднести до витрат на збут разом із витратами на трансляцію по ТБ?

Згідно з ч. 1 ст. 1107 ЦКУ розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, до використання яких належить демонстрація відеоролика на телебаченні, здійснюється на підставі таких договорів:

1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений на замовлення, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 430 ЦКУ). При цьому згідно з ч. 1 ст. 421 ЦКУ творцем цивільне законодавство визнає творця (автора, виконавця, винахідника тощо).

Творцями ролика можуть бути: режисер-постановник; автор сценарію і (або) текстів, діалогів; автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; художник-постановник; оператор-постановник (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.93 р. № 3792-XII).

Судячи із запитання, є можливість, що актори можуть бути визнані як творці ролика спільно з ФОП-виконавцем. Тому договором із підприємством передбачено передання майнових прав тільки в частині таких прав ФОП, а через три роки мають бути реалізовані майнові права акторів у вигляді отримання роялті від замовника ролика.

У цьому випадку витрати підприємства розглядаються як витрати на рекламу (витрати на збут), що включаються до складу витрат у бухгалтерському обліку (Дт 93 Витрати на збут) на підставі п. 19 ПСБО 16.

В обліку з податку на прибуток податкові різниці не виникають.

Підприємство має право на податковий кредит за умови, що ролик використовується в оподатковуваних операціях, а податкову накладну на придбання рекламних послуг зареєстровано в ЄРПН.

Нематеріальний актив виникає, коли є авторське право на об'єкт інтелектуальної власності. Зважаючи на наявні обмеження щодо майнових прав підприємства, відповідно до ПСБО 8 "Нематеріальні активи" витрати на ролик не можуть відображатися як нематеріальний актив в обліку підприємства.

Роялті - це платежі за користування або за надання права користування об'єктом права інтелектуальної власності (п. 4 ПСБО 15 та пп. 14.1.225 ПКУ).

Платежі з виплати роялті відображаємо в бухгалтерському обліку за правилами п. 7 ПСБО 16. Витрати визнаємо витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого їх здійснено.

В обліку з податку на прибуток виникають податкові різниці на суму витрат щодо нарахування роялті нерезиденту, особам, які сплачують податок у складі інших податків, юридичним особам, які звільнені від сплати цього податку чи сплачують цей податок за ставкою, іншою, ніж установлено в п. 136.1 ПКУ (пп. 140.5.6 та 140.5.7 ПКУ).

Згідно з пп. 196.1.6 ПКУ не є об'єктом ПДВ операції з виплати роялті в грошовому вигляді.

Ольга БуркунАудитор АФ «Курсор-Аудит»
Rate this post:

Add comment