До сільськогосподарської техніки відноситься широкий спектр технічних засобів, призначених для підвищення продуктивності праці в сільському господарстві шляхом механізації і автоматизації окремих операцій або технологічних процесів. Зокрема, це трактори, сівалки, комбайни, інші механізми, що використовуються в процесі сільськогосподарського виробництва.
На сьогоднішній день не існує єдиного нормативно-правового акту, що пройшов би відповідну державну реєстрацію і регламентував норми витрат ПММ для сільгосптехніки, в зв'язку з чим, сільгосппідприємства змушені користуватись рядом розроблених методичних рекомендацій, нормами витрат палива, які визначені в технічних документах на певний механізм, та самостійно розробляти індивідуальні норми витрат палива за результатами проведених хронометражів роботи машин і механізмів.
Отже, сільгосппідприємствам в своїй роботі можливо частково (для тракторів) користуватись ДБН В.2.8-12-2000 «Типові норми витрат пального і змащувальних матеріалів для експлуатації техніки в будівництві», затверджені наказом Держбуду України від 12.01.2000 р. № 9 та Нормами витрат паливно-мастильних матеріалів на роботу дорожньо-будівельних та спеціальних машин, затвердженими наказом корпорації Укравтодор від 14.08.1996 р. № 156.
Крім того, норми витрат пального для сільгосптехніки розробляються Українським науково-дослідним інститутом продуктивності АПК (www/uapp.kiev.ua). Даним інститутом розроблені Методичні положення та норми продуктивності і витрат палива:
- на обробіток ґрунту;
- на сівбі, садінні та догляді за посівами;
- на збиранні сільськогосподарських культур;
- на внесенні добрив, хімічний захист сільськогосподарських культур та ін.
Також, нормами чинного законодавства не заборонено самостійно розробляти норми витрат палива на окремі сільськогосподарські види робіт та користуватись нормами витрат палива, визначеними в літературі по ремонту та експлуатації певних машин та механізмів.
Таким чином, сільгосппідприємство при розробці та затвердженні норм витрат ПММ може користуватись вищевказаними нормативними документами, а також самостійно розробляти та затверджувати такі норми. Тобто, норми витрат ПММ на сільгосптехніку повинні визначатись в розпорядчому документі підприємства, а при використанні самостійно розроблених норм - документально обґрунтовуватися.