Екологічний податок, замість раніше діючого збору за забруднення навколишнього природного середовища, впроваджено з набранням чинності з 01.01 2011 р. ПКУ, р. VIII якого встановлено норми його справляння, а п. 2 підр. 5 р. ХХ – особливості застосування ставок цього податку.
Згідно з п. 240.2 ПКУ платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.
Але визначити таких суб'єктів платниками екологічного податку можна тільки умовно, бо згідно із ст. 241 ПКУ податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.
До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:
– здійснюють оптову торгівлю паливом;
– здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у вищезазначених суб'єктів господарювання).
Згідно з пп. 242.1.4 ПКУ об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами.
Таким чином, обов'язки щодо нарахування та сплати цього податку до бюджету, а також подання звітності в частині пересувних джерел забруднення покладено на податкових агентів.
Тому в п. 250.2 ПКУ вказано, що платники податку, крім тих, які визначені п. 240.2, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації: за паливо, реалізоване податковими агентами, – за місцем знаходження пунктів продажу палива.
Отже, суб'єкти, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива екологічний податок не обчислюють та не сплачують, бо він буде сплачений ними при купівлі палива у складі ціни придбання, а також податкову звітність по ньому не складають і не подають.
Слід нагадати також, що згідно з п. 250.9 ПКУ якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації.