Товары почтой

Товари поштою

Продаж товарів за допомогою поштового оператора регулюється Правилами продажу товарів поштою, затвердженими спільним наказом МЗЕЗторгу та Держкомзв'язку від 17.03.99 р. № 153/48 (далі – Правила продажу).*

Крім того, при здійсненні продажу товарів поштою необхідно дотримуватися вимог:

– Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII;

– Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою КМУ від 15.06.2006 р. № 833;

– Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Мінекономіки від 19.04.2007 р. № 104;

– Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 17.08.2002 р. № 1155;

– та інших документів, що регламентують торговельну діяльність.

Що стосується переліку товарів, які планується продавати за допомогою послуг поштового оператора, то тут слід враховувати, що поштою не можуть продаватися товари, продаж яких взагалі не допускається згідно з чинним законодавством, а також пересилання яких заборонено Правилами надання послуг поштового зв'язку.

Як встановлено п. 5 Правил продажу, між продавцем та підприємством поштового зв'язку укладається договір, відповідно до якого продавець доручає, а підприємство поштового зв'язку бере на себе зобов'язання із приймання від покупців (замовників) заяв-замовлень, направлення їх на адресу продавця, пересилання поштових відправлень (бандеролей, посилок, прямих поштових контейнерів) із замовленими товарами та вручення цих поштових відправлень покупцю (замовнику) або одержувачу.

Послуги пошти з пересилання товару оплачує замовник (покупець), а пересилання продавцю не одержаних покупцем (замовником) поштових відправлень здійснюється за рахунок суб'єкта господарювання.

Особливості оподаткування

Ведення податкового обліку з податку на прибуток регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі – Закон про прибуток).

Валовий дохід у продавця виникає за правилами, встановленими пп. 11.3.1 Закону про прибуток, а саме: датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

– або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

– або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Також слід враховувати норми пп. 11.3.2–11.3.7 Закону про прибуток, якими встановлено особливості визначення дати виникнення валових доходів за деякими специфічними операціями.

Датою збільшення валових витрат, відповідно до пп. 11.2.1 Закону про прибуток, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

– або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – день їх видачі з каси платника податку;

– або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

При цьому необхідно враховувати статус контрагента. Якщо постачальник є нерезидентом або резидентом, який сплачує цей податок за ставкою нижче 25 %, або платником єдиного чи фіксованого податку, тоді датою збільшення валових витрат є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті – також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг) – дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (пп. 11.2.3 Закону про прибуток).

Порядок ведення податкового обліку з податку на додану вартість визначено Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі – Закон про ПДВ).

Методичні засади визначення податкового кредиту регулюються нормами п. 7.4 Закону про ПДВ.

Право платника податку на податковий кредит, згідно з пп. 7.5.1 цього Закону, визначається за датою здійснення першої з подій:

– або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

– або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тут також слід пам'ятати про деякі особливості визначення дати виникнення права на податковий кредит, викладені у пп. 7.5.2–7.5.4 Закону про ПДВ.

Податкові зобов'язання з поставки товарів (робіт, послуг), відповідно до пп. 7.3.1 Закону про ПДВ, виникають на дату, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

– або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

– або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Необхідно зауважити, що податкове законодавство не дає визначення терміна «відвантаження товарів».

Як передбачено п. 1.15 Закону про ПДВ, інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а п. 1.43 Закону про прибуток до цього додає: а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Отже, звернемось до національних стандартів бухобліку, а саме до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну від 29.11.99 р. № 290 (далі – П(С)БО 15).

Так, згідно з п. 8 П(С)БО 15 дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

– покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

– підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

– сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

– є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Тобто, на нашу думку, валовий дохід (як і відвантаження товарів, якщо воно є першою подією) матиме місце на дату виконання усіх вищеперелічених умов.

Такою датою при здійснені торговельної діяльності за допомогою поштового оператора є дата передання замовленого товару одержувачу (замовнику).

Аналогічну позицію висловлює і Держпідприємництва у листі від 25.02.2003 р. № 1-221/1054.

Зазначимо, що у питанні виникнення валових доходів та податкових зобов'язань податківці дотримуються протилежної думки, яка викладена, наприклад, у листі ДПАУ від 07.03.2008 р. № 4501/7/16-1517-18, а також у консультації з «Вісника податкової служби України» № 3'2005, с. 10.

Відображення в обліку

У регістрах бухгалтерського та податкового обліку операції «поштової» торгівлі знайдуть таке відображення:

 У разі здійснення покупцем передоплати

У разі оплати по факту отримання товару

Повернення товару продавцю

Окремо слід розглянути ситуацію, коли продавець здійснив відправку замовленого товару, але покупець відмовився від його отримання на пошті або взагалі не отримав товар з інших причин.

Якщо дотримуватися викладеної нами вище позиції, то до передачі товару покупцеві валовий доход та податкове зобов'язання у продавця не виникають. Тому й повернення товару не спричинить змін у розмірі валового доходу та податкового зобов'язання.

Якщо ж підприємство візьме до керівництва позицію ДПАУ, то згідно з п. 5.10 Закону про прибуток та п. 4.5 Закону про ПДВ продавець повинен здійснити відповідний перерахунок у звітному періоді, в якому сталася зміна суми компенсації.

Коли покупець, після отримання товару на пошті, повертає його відповідно до положень законодавства про захист прав споживачів, то тут дійсно необхідно провести відповідний перерахунок у звітному періоді, в якому сталася зміна суми компенсації, на підставі вищезгаданих норм законів про прибуток та про ПДВ.

Що стосується питання включення вартості поштових послуг до складу валових витрат, то, на нашу думку, за відсутності у цьому вини продавця (наприклад, був відправлений неліквідний товар), на підставі пп. 5.2.1 Закону про прибуток такі витрати можна віднести до складу ВВ.

В обліку вищеописані операції відобразяться так:

– клієнт відмовився від прийняття та оплати товару на пошті

– після отримання товару на пошті покупець повернув його відповідно до норм законодавства про захист прав споживачів

Ольга Буркун, Володимир Овчаров
* Зазначимо, що Мінекономіки та Мінтрансзв'язку затвердили нові Правила продажу товарів поштою, а Правила № 153/48 втратили чинність (наказ від 11.06.2008 р. № 206/699).