Оподаткування ПДВ
Згідно п. 14.1.185 ПКУ постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. Крім того, згідно п. 14.1.203 ПКУ продаж результатів робіт (послуг) – будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).
Тобто, в податковому обліку з ПДВ постачання нематеріальних активів розглядається як постачання послуг.
Пунктом «б» 185.1 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ. У випадку, якщо місце постачання визначено на території України, операція з постачання нематеріального активу підлягає оподаткуванню за ставкою 20 %.
База оподаткування визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій – не нижче звичайних цін) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ПКУ). Базу оподатковування перераховують в гривню за курсом НБУ на дату виникнення податкових зобов'язань.
За загальним правилом, встановленим п. 186.4 ПКУ місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у п. 186.2 и п. 186.3 ПКУ.
Відповідно пп. «а» п. 186.3 ПКУ місцем постачання послуг з надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.
Таким чином, операція з постачання нерезидентом послуг з надання прав на користування комп'ютерною програмою є об'єктом оподаткування ПДВ.
Слід також відмітити, що відповідно п. 196.1.6 ПКУ не є об'єктом оподаткування операції з виплат у роялті грошовій формі.
Нам невідомо, в якому році була здійснена вказана операція, тому зазначаємо, що п. 14.1.225 в редакції ПКУ до 2015 року щодо роялті було встановлено: не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.
Згідно п. 14.1.225 ПКУ у редакції після 01.01.2015 року не вважаються роялті платежі, отримані як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»).
Отже, якщо договором з нерезидентом передбачені вказані вище умови, операція знову ж таки є об'єктом оподаткування ПДВ.
При списанні кредиторської заборгованості за імпортними товарами є позиція ДФСУ. що викладена в індивідуальній податковій консультації від 26.01.2016 р. № 1392/6/99-99-19-03-02-15: при списанні кредиторської заборгованості, яка виникла при імпорті товарів, розрахунки з постачальником-нерезидентом за які не проведено, об'єкт оподаткування ПДВ не виникає, та підстав для коригування податкового кредиту, сформованого на підставі отриманої митної декларації, немає. таким чином, у випадку списання чи прощення нерезидентом кредиторської заборгованості за поставлений імпортний товар, розрахунки по якому не проводилися, покупцеві коректувати податковий кредит не потрібно, адже сплачені податкові зобов'язання на митниці при ввозі товару коригуватися не будуть.
При цьому для аргументації ДФСУ користувалося нормами ПКУ, в тому числі зазначила, що випадки, коли податковий кредит підлягає коригуванню, визначені п. 192.1 ПКУ.
Датою формування й сплати (декларування) податкових зобов'язань по послугах нерезидента списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (п. 187.8 ПКУ). Також за умови декларування податкових зобов'язань формується податковий кредит (п. 198.2 у відповідній редакції ПКУ).
Тобто, при відсутності розрахунків по такій операції коригування податкових зобов'язань і податкового кредиту проводитися не буде, оскільки коригування здійснюється, якщо відбувається будь-яка зміна суми компенсації товарів/послуг після поставки. До таких змін відносяться перегляд цін, повернення товарів, повернення передоплати (п. 192.1 НКУ). У свою чергу, прощення боргу за отримані послуги нерезидента не підпадає під такі випадки.
Але вважаємо доцільним, з урахуванням вищенаведеного, отримати індивідуальну податкову консультацію.
Податок на прибуток
Згідно пп. 134.1.1 ПКУ об'єктом оподатковування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Статтею 140 ПКУ передбачене коригування фінансового результату до оподатковування у випадку здійснення контрольованих операцій при:
– на суму перевищення ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки», над договірною (контрактною) вартістю реалізованих товарів (робіт, послуг) при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених статтею 39 ПКУ (пп. 140.5.1 ПКУ);
– на суму перевищення договірної (контрактної) вартості придбаних товарів (робіт, послуг) над ціною, визначеною за принципом «витягнутої руки», при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених статтею 39 ПКУ (пп. 140.5.2 ПКУ);
– на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 ПКУ), придбаних у нерезидентів (у тому числі пов'язаних осіб – нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 ПКУ.
Коригування по інших операціях, які здійснюються з нерезидентами, нормами ПКУ не передбачені.
Таким чином, операція по списанню заборгованості включається у фінансовий результат до оподатковування за правилами бухгалтерського обліку у сумі списаного боргу, без застосування додаткових коригувань.
Всі нараховані курсові різниці (як за період обліку заборгованості, так і на дату списання) також впливають на фінансовий результат до оподаткування. Коригування на суму курсових різниць ПКУ не передбачено.