З 8 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 р. № 1275-VII (далі – Закон № 1275). Згідно із змінами, внесеними цим Законом до ч. 3 ст. 119 КЗпП, за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів держбюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ця норма КЗпП діє з 18.03.2014 р. згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1275. Крім того, Законом № 1275 були внесені зміни до ст. 36 КЗпП, відповідно до якої підставами для припинення трудового договору є призов або вступ працівника чи власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.
Отже, працівники, які були мобілізовані та у зв'язку з цим звільнені з роботи, мають бути відновлені на роботі.
Як зазначалося вище, згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП мобілізованим працівникам нараховується компенсація в межах середнього заробітку, який розраховується виходячи із заробітної плати за попередні два місяці (відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100). Виплата такої компенсації здійснюється за рахунок бюджетних коштів в порядку, визначеному КМУ. На цей час такий порядок не затверджено.
Після змін, внесених Законом № 1275 до Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошової допомоги (у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (пп. «и» пп. 165.1.1 ПКУ).
Згідно з останнім абзацом п. 3 Закону № 1275 ці зміни застосовуються з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17.03.2014 р. № 303 «Про часткову мобілізацію», тобто з 18 березня 2014 року.
Що стосується відображення нарахованої компенсації у формі № 1ДФ, то раніше в ЄБПЗ була консультація, в якій роз’яснювалося, що середня заробітна плата, нарахована роботодавцем фізичній особі за час перебування на військовій службі під час часткової мобілізації, відображається в податковому розрахунку за формою № 1ДФ за ознакою «101». Але цю консультацію переведено до нечинних у зв'язку з набранням чинності з 8 червня 2014 року Законом № 1275. На даний час актуальних роз'яснень податкових органів щодо питання, за якою ознакою доходу слід відображати нараховані компенсації мобілізованим працівникам, немає. На нашу думку, таку компенсацію слід відображати у формі № 1ДФ з ознакою «128» – соціальні виплати з відповідних бюджетів.
Якщо мобілізований працівник не був звільнений з підприємства і до набрання чинності Законом № 1275 його середня заробітна плата оподатковувалась ПДФО, то підприємству слід провести перерахунок таких компенсацій та подати уточнюючий розрахунок за формою № 1ДФ за І квартал 2014 року, в якому окремими рядками показати суму нарахованої заробітної плати за відпрацьований час з ознакою доходу «101» та суму компенсації в межах середньої заробітної плати за період мобілізації з ознакою доходу «128».
З 1 січня 2014 року до п. 119.2 ПКУ внесено зміни, відповідно до яких до податкового агента, який самостійно виявив помилки та виправив їх через уточнюючий розрахунок за формою № 1ДФ, штрафні санкції у розмірі 510 грн. не застосовуються.