Метод обліку ПДВ

Четвер, 26 січня 2012
Переглядів: 9128
Будьте внимательны: в законодательство могли быть внесены изменения! В этой статье приведены ссылки на законодательство, актуальное на июнь 2011 г.

Підприємство веде облік ПДВ не за договорами, а за контрагентами. Тобто якщо певний контрагент має заборгованість та перераховує аванс, який не перевищує суму заборгованості, то податкові зобов'язання не нараховуються та податкова накладна не виписується. Чи відповідає законодавству такий метод обліку?

Спочатку визначимося з датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ. Відповідно до п. 187.1 ПКУ:

«Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку».



Тобто слід чітко враховувати першочерговість подій при постачанні товарів або послуг.

Як визначено пп. 14.1.191 ПКУ, постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно із ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

У ст. 712 ЦКУ наведено визначення поставки:

«За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін».



Відповідно до ст. 692–693 ЦКУ покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, – у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦКУ.

Таким чином, усі умови щодо передачі права власності на товари/послуги та їх оплати повинні бути викладені в кожному договорі окремо, та в межах кожного окремого договору сторони повинні стежити за виникненням або припиненням своїх прав та обов'язків, а не в цілому.

Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що вести податковий облік з ПДВ по одному й тому ж контрагенту потрібно в рамках кожного окремого договору, виходячи з його умов, що дасть змогу продавцю достовірно визначати податкові зобов'язання з ПДВ, а покупцю скористатися своїм правом на податковий кредит.

Ольга БуркунАудитор АФ «Курсор-Аудит»
Людмила СафоноваБухгалтер-эксперт
Оцініть матеріал!:

Додати коментар