Порядок відображення виплат мобілізованому працівнику у статистичній звітності та у звітах за формами Д4 і 1ДФ

Гарантії мобілізованим працівникам

Підставою для надання гарантій мобілізованим працівникам є повістка з військкомату про призов працівника на військову службу. На підставі повістки підприємству необхідно скласти наказ про те, що працівник відсутній на роботі з причини перебування на військовій службі. В наказі рекомендується вказати про виплати, які належить здійснити працівнику, а також про те, яким чином працівник повинен підтвердити своє перебування на військовій службі. Основним документом, що підтверджує призов і проходження військової служби військовослужбовцями в особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів і військовозобов'язаних, є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові позначки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 р. № 1169-VII внесено зміни до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII та ст. 119 КЗпП, згідно з якими за громадянами України, які проходять військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування і форм власності. Ця норма діє з 01.04.2014 р.

З 8 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 р. № 1275-VII (далі – Закон № 1275). Згідно із змінами, внесеними цим Законом до ч. 3 ст. 119 КЗпП, за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів держбюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ця норма КЗпП діє з 18.03.2014 р. згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1275. Крім того, Законом № 1275 були внесені зміни до ст. 36 КЗпП, відповідно до якої підставами для припинення трудового договору є призов або вступ працівника чи власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Як зазначалося вище, згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП мобілізованим працівникам нараховується компенсація в межах середнього заробітку, який розраховується виходячи із заробітної плати за попередні два місяці (відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100). Виплата такої компенсації здійснюється за рахунок бюджетних коштів в порядку, визначеному КМУ. На цей час такий порядок не затверджено.

Оподаткування ПДФО та відображення у ф. № 1ДФ

Після змін, внесених Законом № 1275 до ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошової допомоги (у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (пп. «и» пп. 165.1.1 ПКУ).

Згідно з останнім абзацом п. 3 Закону № 1275 ці зміни застосовуються з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. № 303/2014, тобто з 18 березня 2014 року.

Що стосується відображення нарахованої компенсації у формі № 1ДФ, то на даний момент в ресурсі «ЗІР» діє консультація від 18.07.2014 р., в якій роз’яснюється, що середня заробітна плата, нарахована роботодавцем фізичній особі за час перебування на військовій службі під час часткової мобілізації, відображається в податковому розрахунку за формою № 1ДФ за ознакою «101». Сума нарахованого та виплаченого доходу відображається в графах 3а та 3 відповідно, графи 4а та 4 не заповнюються, оскільки ПДФО не нараховується і не перераховується.

Оподаткування ЄСВ та відображення у звіті за ф. № Д4

Пунктом 9 Закону № 1275 внесено зміни до ч. 7 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI. Відтепер згідно з цією нормою не нараховується єдиний внесок на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до останнього абзацу п. 9 Закону № 1275 цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента «Про часткову мобілізацію», та протягом усього особливого періоду.

Тобто ЄСВ не нараховується і не утримується із середньої заробітної плати, нарахованої за період мобілізації працівника, починаючи з 18 березня 2014 року.

Під час мобілізації трудові відносини з працівниками не перериваються.

Оскільки мобілізований працівник перебуває у трудових відносинах з підприємством, то роботодавець повинен нараховувати йому компенсацію в межах середнього заробітку (ст. 119 КЗпП) та надавати у Звіті про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ (додаток 4) відомості про нарахування заробітної плати такому працівнику.

У цьому Звіті дані про мобілізованого працівника в таблицю 5 не вносяться, бо трудові відносини тривають. У таблиці 6 заповнюються всі графи, як і при нарахуванні заробітної плати, окрім графи 18 «Сума нарахованої заробітної плати/доходу у межах максимальної величини, на яку нараховується єдиний внесок» та графи 19 «Сума єдиного внеску за звітний місяць (із заробітної плати/доходу)» – у цих графах проставляються нулі.

Оподаткування військовим збором виплат мобілізованим працівникам

Підпунктом 1.4 п. 16¹ підр. 10 р. ХХ ПКУ тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір, нарахування, утримання та сплата (перерахування) якого до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу, тобто аналогічно ПДФО. Оскільки виплати мобілізованим працівникам включаються до фонду оплати праці, то сума середнього заробітку мобілізованим працівникам є об'єктом оподаткування військовим збором.

Як зазначалося вище, після внесення Законом № 1275 змін до ПКУ сума середнього заробітку мобілізованим працівникам звільнена від оподаткування ПДФО. Однак, звільнення від оподаткування військовим збором таких виплат законодавством не передбачено.

На нашу думку, оскільки такі компенсаційні виплати не оподатковуються ПДФО, військовий збір також не повинен утримуватися.

Однак податкові органи у консультації в ресурсі «ЗІР» від 05.09.2014 р. роз'яснюють, що сума середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період є об'єктом оподаткування військовим збором на загальних підставах.

Відображення в бухгалтерському та податковому обліку виплат мобілізованим працівникам

До моменту затвердження КМУ порядку виплати компенсації з держбюджету працівникам, призваним на військову службу в порядку мобілізації, питання відшкодування підприємству таких виплат залишається законодавчо неврегульованим. Однак не проводити виплати підприємство не має права, оскільки невиплата фактично буде прирівнюватися до затримки виплати заробітної плати.

Нараховувати виплати у розмірі середнього заробітку мобілізованим працівникам необхідно, оскільки така гарантія передбачена законодавчими актами. На те, що середній заробіток мобілізованим працівникам повинні нараховувати підприємства, вказують і фахівці Держпраці у роз'ясненні від 17.06.2014 р.

За таке порушення можуть застосовуватись адміністративні санкції згідно із ст. 41 КпАП. А якщо невиплата триватиме більше одного місяця, то за певних обставин (зокрема, таких як наявність складу злочину, регулярність невиплати, якщо її обов'язковість передбачена законом) можуть бути застосовані і заходи покарання, передбачені ст. 175 ККУ.

У табелі обліку робочого часу за дні відсутності працівника на робочому місці проставляється відмітка ІН (код 22), тобто «інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (виконання державних і громадських обов'язків, допризовної підготовки, військові збори тощо)», згідно з наказом Держкомстату «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12.2008 р. № 489.

Як зазначалося раніше, розрахунок середньої заробітної плати за всі дні відсутності працівника у зв'язку з призовом на військову службу на час мобілізації, на особливий період, здійснюється відповідно до вимог п. 2 Порядку № 100, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують призову.

Виплата середнього заробітку мобілізованим працівникам, на нашу думку, буде відображатися в податковому та бухгалтерському обліку аналогічно виплатам при військових зборах.

Згідно з п. 19 П(С)БО 15 цільове фінансування для компенсації витрат, яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів визнаються дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу.

В бухгалтерському обліку нарахування середньої зарплати мобілізованим працівникам здійснюється такими проводками:

Згідно з п. 142.1 ПКУ до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають, зокрема, нараховані витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати та інші види заохочень і виплат.

Виплата середнього заробітку мобілізованим працівникам класифікується як оплата за невідпрацьований час і відноситься до фонду додаткової заробітної плати (п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5).

Тобто витрати на оплату працівникам, які залучаються для виконання державних або громадських обов'язків, встановлених до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, платник податків вправі врахувати у складі податкових витрат на підставі п. 142.1 ПКУ.

Відповідно до пп. 137.2.2 ПКУ у разі отримання коштів цільового фінансування з бюджетів, цільового фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів визнається доходом з моменту його фактичного отримання.

Таким чином, вважаємо, що витрати на виплату середньої заробітної плати мобілізованим працівникам підприємство має право врахувати у складі податкових витрат, і при отриманні фінансування з бюджету для компенсації понесених витрат визнається дохід в періоді отримання коштів.

Відображення виплат мобілізованим працівникам у статистичній звітності

Згідно з роз'ясненнями Держслужби статистики, наданими у листі від 04.07.2014 р. № 09.3-6/145-14, дані щодо працівників, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, у державній статистичній звітності з праці відображаються наступним чином.

У формі № 1-ПВ (квартальна) «Звіт з праці» працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, відображаються лише у рядку 3070 «Облікова кількість штатних працівників на кінець звітного періоду». При цьому вищезгадані працівники не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників за аналогією з працівниками, які перебувають у відпустці у звєязку з вагітністю та пологами та по догляду за дитиною. Також вони не відображаються у показниках руху кадрів та фонду робочого часу.

У формі № 1-ПВ (місячна) «Звіт з праці» нарахування, здійснені таким працівникам, включаються до рядка 1020 «Фонд оплати праці усіх працівників», без зазначення їх кількості у рядку 1040 «Середньооблікова кількість штатних працівників».

Відповідальність за порушення мобілізаційного законодавства.

Відповідно до змін, внесених Законом № 1275 до ст. 210¹ КпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від 10 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення такого порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.