Порядок обліку операцій з дооцінки основних засобів викладено у п. 16-21 П(С)БО 7.
Так, згідно з п. 16 П(С)БО 7 підприємство/установа може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів, на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.
Тобто підприємство може, але не зобов'язане проводити переоцінку. Рішення щодо доцільності переоцінки приймає керівництво підприємства.
Слід зазначити, що ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ проведення оцінки майна із залученням суб'єкта оціночної діяльності є обов'язковим у випадках, в тому числі, переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку. Хоча відповідальність за порушення цієї норми даним Законом не встановлена, це може бути загальна відповідальність, встановлена КпАП (скажімо, за ст. 1642 порушення законодавства з фінансових питань).
Щодо суттєвості, то в п. 34 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561, за поріг суттєвості для проведення переоцінки об'єктів основних засобів може братися величина, що дорівнює 1 % від чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів основних засобів від їх справедливої вартості. На нашу думку, рівень суттєвості може бути встановлений самостійно підприємством у наказі про облікову політику.
Відповідно до п. 17 П(С)БО 7 переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням, відповідно, первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.
Пунктом 18 П(С)БО 7 встановлено, що відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку. Згідно з п. 19 П(С)БО 7 сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу капіталу у дооцінках та відображається в іншому сукупному доході, а сума уцінки – до складу витрат, крім випадків, що наведені в п. 20 П(С)БО 7.
Дооцінка відображається такими проводками:
Дт 10 Кт 423 «Капітал в дооцінках» – на суму дооцінки первісної вартості;
Дт 423 «Капітал в дооцінках» Кт 131 – на суму дооцінки накопиченого зносу.
Правила чергових дооцінок встановлені п. 20 П(С)БО 7.
Важливо, що згідно з п. 21 П(С)БО 7 при вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу в дооцінках. Економічна суть цього полягає в тому, що у складі власного капіталу не може враховуватись сума дооцінки об'єкта, що замортизована, чи об'єкт вибув з балансу.
Тобто суми дооцінок можуть бути списані тільки при вибутті об'єкта основних засобів проводкою:
Дт 423 «Капітал в дооцінках» Кт 44.
Водночас, стандарт передбачає альтернативний варіант – коли перевищення сум попередніх дооцінок об'єкта основних засобів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів може щомісяця (щокварталу, раз на рік) в сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, включатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу в дооцінках. При цьому до складу нерозподіленого прибутку при вибутті цього об'єкта включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об'єкта, що відображений у складі капіталу в дооцінках.
Тобто дооцінки можуть списуватись щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, та включатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу в дооцінках вищенаведеною проводкою. А при вибутті об'єкта списується залишок.
Щодо податкового обліку при переході з єдиного податку на загальну систему оподаткування з 1 січня 2016 року зазначимо таке.
Вимоги про застосування норм розд. ІІІ та підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, де п. 11 підрозд. 4 розд. ХХ встановлено, що при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 цього Кодексу балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів станом на 1 січня 2015 року має дорівнювати балансовій вартості таких активів, що визначена станом на 31 грудня 2014 року відповідно до ст. 144-146 та 148 цього Кодексу в редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, стосуються платників податку на прибуток. Нагадаємо, що платники податку, загальний дохід яких перевищує 20 млн грн., відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ повинні визначати об'єкт оподаткування з податку на прибуток шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ. Саме у ст. 138 ПКУ наведено різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів.
Платники ж єдиного податку облік основних засобів ведуть за правилами бухгалтерського обліку.
На нашу думку, тільки після переходу на загальну систему оподаткування слід керуватися нормами ст. 138 ПКУ – як для платників, загальний дохід яких перевищує 20 млн грн.
Слід зауважити, що п. 6 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ були встановлені перехідні положення на 01.04.2011 р., де окремо визначалося, що норми цього підпункту поширюються також на платників податку у разі їх переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну. До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року.
Як бачимо, наведений вище п. 11 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ не відсилає платників до виконання також норм п. 6 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, а тільки ст. 144-146 та 148 розділу III. Нагадаємо, що п. 146.21 ПКУ було встановлено, що платники податку на прибуток мали право тільки на дооцінку, яка проводилася виходячи з коефіцієнта індексації (з урахуванням річного індексу інфляції) станом на кінець року (дату балансу) та використовувалася для розрахунку амортизації з наступного року.
Але окремо нічого не вказано про дооцінки, що проведені в бухгалтерському обліку до 01.01.2015 р., для платників, які перейшли зі спрощеної системи на загальну, в тому числі, з іншої дати, ніж з 01.01.2015 р.
Таким чином, на наш погляд, ПКУ не містить прямих обмежень щодо амортизації дооцінених об'єктів основних засобів при переході з єдиного податку на загальну систему оподаткування. Після переходу для цілей податкового обліку слід враховувати вже норми розділу ІІІ ПКУ.
Як вбачається, деякі аналогічні висновки можна зробити з листа ДФСУ від 10.11.2015 р. № 23920/6/99-99-19-02-02-15 щодо визнання доходу та витрат у підприємства при переході зі спрощеної системи оподаткування на загальну, де фіскальна служба повідомила, що доходи та витрати підприємства при визначенні фінансового результату до оподаткування, в тому числі доходи та витрати при відвантаженні товарів на спрощеній системі оподаткування, якщо частину оплати за такі товари отримано на загальній системі оподаткування, формуються згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Рекомендуємо все ж таки зробити запит до ДФСУ щодо питання амортизації дооцінених об'єктів основних засобів при переході на загальну систему оподаткування.