Відповідно до вимог пп. 170.9.2 ПКУ звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, в якому платник податку:
а) завершує таке відрядження;
б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.
При цьому пп. 170.9.3 ПКУ встановлює, що дія пункту 170.9 ПКУ поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей:
а) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа – платник податку отримала готівку із застосуванням платіжних карток, вона подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;
б) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа – платник податку застосувала платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його подовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами (у тому числі, до отримання банківської виписки)).
Під час відряджень за кордон аванс на відрядження може бути перерахований працівникам підприємства як на корпоративні (валютні та гривневі), так і на власні платіжні картки (п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 р. № 637). У цьому разі працівники подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтверджуючими документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.
Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ платіжна картка – електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Грошові кошти, які знаходяться на поточному рахунку підприємства (підприємця), операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронного платіжного засобу не вважаються виданими під звіт до того моменту, поки держатель корпоративної картки (довірена особа) не зніме їх готівкою або не розрахується за певні витрати, які визначені п. 8.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою НБУ від 12.11.2003 р. № 492.
В бухгалтерському обліку операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат). При цьому підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності в сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу (п. 5 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»).
Якщо працівниками при відрядженні за кордон використовуються гривневі корпоративні та особисті банківські картки, то при цьому рух коштів по картковому рахунку відбувається у гривні, тобто у виписці банку будуть гривневі суми. В цьому разі, якщо працівник проводив всі розрахунки у відрядженні з використанням корпоративної картки, його витрати у відрядженні проводяться в обліку у гривні відповідно до виписки за картковим рахунком. Якщо працівник знімав у банкоматі з використанням корпоративної гривневої картки іноземну валюту, а потім нею оплачував свої витрати у відрядженні, то суму витрат в іноземній валюті у цьому разі необхідно буде перерахувати за курсом НБУ на дату затвердження авансового звіту.
Якщо термін звітування закінчується, а сума витрачених коштів ще не списана з карткового рахунку, то витрати в бухгалтерському обліку слід визнавати за курсом НБУ на дату затвердження авансового звіту (п. 5 П(С)БО 21).