У відповідності до п. 44.2 ПКУ для визначення об'єкту оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку про доходи та витрати з врахуванням положень цього Кодексу. Тобто в податковому обліку списання ПММ буде здійснюватись з урахуванням віднесення витрат в бухгалтерському обліку до категорії нормативних чи понаднормативних або не пов'язаних з господарською направленістю. При цьому, якщо в бухгалтерському обліку списання понаднормативних витрат ПММ здійснюється за результатами розгляду причин їх виникнення і включається до складу інших операційних витрат чи витрат пов'язаних зі знеціненням, нестачею або псуванням активів, то в податковому обліку безпечніше всі понаднормові витрати розцінювати як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю та у відповідності до пп. 139.1.1 ПКУ не відносити до податкових витрат.
Порядок признання витрат визначений в п. 138.4 — 138.5 ПКУ.
Згідно з п. 138.4 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Таким чином, ПММ в межах встановлених норм в податковому обліку будуть списані на собівартість сільгосппродукції.
У відповідності до вимог п. 198.5 та 189.1 ПКУ при використанні ПММ у негосподарських операціях, тобто у разі їх понаднормативного використання, необхідно нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, виходячи з вартості їх придбання. Тобто, в податковому обліку ПММ використані в межах норм включають до складу податкових витрат, витрати ПММ понад встановлені норми до податкових витрат не відносяться.