Основними нормативними документами, що регулюють правові засади діяльності кооперативів, є Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV (далі – ГКУ), Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі – ЦКУ) та Закон України «Про кооперацію» від 10.07.2003 р. № 1087-IV (далі – Закон про кооперацію).
Як визначено ст. 2 Закону про кооперацію, п. 1 ст. 163 ЦКУ, п. 1 ст. 95 ГКУ, кооперативом є юридична особа, утворена для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі статуту (п. 3 ст. 95 ГКУ, ст. 2 Закону про кооперацію).
Пай – майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки (ст. 2 Закону про кооперацію).
Основними правами члена кооперативу, зокрема, є участь в господарській діяльності кооперативу, а також в його управлінні, право голосу на загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління (ст. 12 Закону про кооперацію).
У кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай.
Асоційований член кооперативу – фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі (ст. 14 Закону про кооперацію).
Що стосується оподаткування ПДВ операцій з продажу паю у кооперативі, слід зауважити наступне.
Відповідно до п. 1.17 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі – Закон про ПДВ) корпоративні права, цінні папери, деривативи, товари розуміються у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі – Закон про прибуток).
Корпоративні права – право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах (п. 1.8 Закону про прибуток).
Відповідно до норм пп. 3.2.1 Закону про ПДВ не є об'єктом оподаткування операції з продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери.
У випадку, що розглядається, пай у кооперативі є корпоративним правом у розумінні податкового законодавства. Тобто при здійсненні операцій купівлі-продажу корпоративних прав податок на додану вартість згідно з пп. 3.2.1 Закону про ПДВ не нараховується.
При вирішенні питання щодо оподаткування операцій факторингу слід виходити з таких міркувань.
Факторинг – операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору (п. 1.10 Закону про ПДВ).
Відповідно до норм абз. 2 пп. 3.2.5 Закону про ПДВ не є об'єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи.
Враховуючи те, що у даному випадку об'єкт боргу не підпадає під виключення наведеної норми, така факторингова операція оподатковується на загальних підставах.
На завершення слід зауважити, що вищенаведений підхід може не збігатися з позицією податкових органів, тому для уникнення негативних наслідків неправильного застосування податкового законодавства доцільно також звернутися за роз'ясненням до відповідного органу ДПС.