Відповідно до положень ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ (далі – Закон № 1533) виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі:
– працевлаштування безробітного;
– поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;
– вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;
– відрахування із навчального закладу;
– призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;
– набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування;
– призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку;
– призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;
– подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
– подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;
– зміни місця проживання;
– закінчення строку їх виплати;
– зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів;
– відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, у тому числі осіб, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності);
– відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;
– смерті безробітного.
Крім того, тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі, зокрема, приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю.
Такі ж умови для припинення та скорочення тривалості виплат допомоги по безробіттю викладені і в Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженому наказом Мінсоцполітики від 20.11.2000 р. № 307.
Таким чином, надання фізичній особі нецільової благодійної допомоги не є причиною для припинення виплати допомоги по безробіттю, оскільки така виплата відсутня в переліку причин, наведених у ст. 31 Закону № 1533. Крім того, така виплата не є винагородою за працю.
Відповідно до пп. 170.7.3 ПКУ не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами – юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абз. 1 пп. 169.4.1 ПКУ, встановленого на 1 січня такого року. Тобто така допомога не обкладається податком на доходи фізичних осіб.