Mail Home

Письмо ГНИ № 1118 об аннулировании свидетельства НДС при переходе на единый налог

Пятница, 9 октября 2009 г.
Просмотров: 7703
Рубрика: Вопрос-ответ   Тема: ,
Подписаться на комментарии по RSS

Будьте внимательны: в законодательство могли быть внесены изменения! В этой статье приведены ссылки на законодательство, актуальное на январь 2009 г.

Фізична особа – підприємець отримав із ДПІ листа, в якому з посиланням на постанову КМУ від 20.12.2008 р. № 1118 міститься вимога про те, щоб він терміново подав до ДПІ заяву про анулювання свідоцтва платника ПДВ у зв'язку з переходом на єдиний податок. Чи правомірна вимога податкової?

На нашу думку, дії ДПІ неправомірні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України «ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством», а «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Крім того, відповідно до гарантії, закріпленої в абз. 3 ст. 22 Конституції України, «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». Вважаємо, що зазначена норма стосується і фізичної особи – підприємця (далі – ФОП).

Реєстрація та припинення реєстрації (анулювання свідоцтва) платника податку на додану вартість (далі – ПДВ) відбувається на підставах і у порядку, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі – Закон про ПДВ).

Так, відповідно до п. 2.2 Закону про ПДВ платником податку може бути будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку. Отже, бажання бути платником ПДВ не може бути обмежене роз'ясненням, виданим Кабінетом Міністрів.

Важливим вважаємо також той факт, що податкова інспекція своїми конклюдентними діями (у цивільному праві це дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір), а саме тим, що вона зареєструвала особу платником ПДВ, видала їй відповідне свідоцтво, приймала від неї декларації з ПДВ та суми цього податку, що перераховуються до бюджету, визнає законні підстави для перебування такої особи у статусі платника ПДВ. А закони України у частині, що стосуються умов перебування особи у статусі платника ПДВ, не змінилися.

Відповідно до пп. «в» п. 9.8 Закону про ПДВ реєстрація особи платником ПДВ діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадку, якщо «особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин».

Анулювання реєстрації на підставах, передбачених пп. «б»–«ґ» п. 9.8 Закону про ПДВ, здійснюється за ініціативою як відповідного податкового органу, так і платника ПДВ. Буквальне тлумачення цієї норми дозволяє зробити висновок про те, що ДПІ може анулювати свідоцтво за власною ініціативою, але лише в тому разі, якщо перехід платника податку на спрощену систему відбувся уперше. Якщо ж суб'єкт продовжує діяльність за спрощеною системою, він може відмовитись від сплати ПДВ лише за власним бажанням (на підставах, передбачених іншими підпунктами п. 9.8 Закону про ПДВ).

Можливість одночасно бути платником як єдиного податку, так і податку на додану вартість, підтверджена прямою спеціальною нормою – п. 11.42 Закону про ПДВ: «Установити, що коли фізична особа суб'єкт підприємницької діяльності одночасно зареєстрована платником податку на додану вартість і є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, на неї поширюється порядок нарахування та сплати податку на додану вартість відповідно до цього Закону».

Крім того, відповідно до ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 (далі – Указ № 727) спрощену систему оподаткування суб'єкти малого підприємництва за власним бажанням можуть застосовувати поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством. Отже, суб'єкт одночасно може бути платником як єдиного податку, так і податку на додану вартість. Ця можливість підтверджується:

– прямими нормами Указу № 727 (ст. 4);

– прямими нормами Закону про ПДВ (п. 11.42);

– свідомими і конклюдентними діями органів державної виконавчої, судової та законодавчої влади (затвердження законів, які передбачають таке сумісництво; вирішення судових спорів за участю ФОП – платників єдиного податку та ПДВ, в яких не зазначено неможливості суб'єкта бути платником цих податків; реєстрація таких платників ПДВ; видача свідоцтв платника ПДВ; приймання декларацій з ПДВ; отримання та зарахування до державного бюджету сум ПДВ, сплачених такими платниками).

Керуючись зазначеним вище, рекомендуємо у відповідь на вимогу ДПІ надіслати листа з поясненням причин (викладені вище) незгоди та заявою про бажання залишатись платником ПДВ.

У разі незаконного анулювання органами державної податкової служби реєстрації ФОП як платника ПДВ у вас залишається право на оскарження незаконних дій ДПІ у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, з віднесенням до суми позовних вимог усіх судових витрат.

Крім боротьби з наслідками застосування спрощеної системи оподаткування, метою діяльності податкового органу, на нашу думку, є збільшення доходів бюджету в разі виконання підприємцями, що відмовились від сплати ПДВ, норм останнього абзацу ст. 9 Закону про ПДВ: «Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання». механізм чого ще слід з'ясувати окремим листуванням чи іншим засобом.

У листі від 12.01.2009 р. № 288/7/17-0417 ДПАУ доводить до відома ДПІ план роботи на місцях щодо анулювання свідоцтв. Зокрема, у цьому листі зазначається: «У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні».

Отже, наскільки зрозуміло із зазначеного вище листа ДПАУ, в періоді анулювання ніякого податкового кредиту платник не отримає. А от щодо «позбавлення права на бюджетне відшкодування» зауважимо, що нині залишається чинним пп. «б» пп. 7.7.11 Закону про ПДВ. Відповідно до цього підпункту права на отримання бюджетного відшкодування позбавляється «особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати». Про який саме податок йдеться у другій частині вказаного підпункту, ще слід з'ясувати.

Крім того, на нашу думку, вказівка про термінове забезпечення анулювання, без зазначення будь-яких строків, свідчить про розуміння ДПАУ того, що без відповідної заяви платника податку таке анулювання неможливе. 

Звертаємо також увагу на висновки, зроблені Верховним Судом України (постанова від 07.10.2008 р.) у справі щодо імпортування товарів за зовнішньоекономічним контрактом:

«Вирішуючи питання про те, яким нормативно-правовим актом слід керуватися при вирішенні цього спору – Законом № 168/97-ВР чи Указом № 727/98, суди мали виходити з того, що стаття 2 Закону викладена в наведеній редакції згідно із Законом від 25 березня 2005 року № 2505-IV, тобто після того, як Президент України видав згаданий Указ на підставі пункту 4 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України.

Таким чином, платник єдиного податку, який імпортує товари на митну територію України, не звільняється від сплати ПДВ, а положення Указу № 727/98 про звільнення від сплати цього податку стосуються лише випадків, коли платник єдиного податку здійснює операції з поставки товарів (супутніх послуг) у межах митної території України».


Тобто судом прийняті до уваги норми саме спеціального законодавства з регулювання питань оподаткування з податку на додану вартість.

 

Ольга Буркун

Аудитор АФ «Курсор-Аудит»

Олександр Коваль

Адвокат

!!!Звертаємо увагу...

Кабінет Міністрів України скасував постанову від 20.12.2008 р. № 1118, згідно з якою приватні підприємці – платники єдиного податку не могли бути одночасно платниками ПДВ (постанова від 28.01.2009 р. № 45).


Оцените статью, пожалуйста:

twitter.com facebook.com vkontakte.ru odnoklassniki.ru livejournal.ru yandex.ru

Оставьте Ваш комментарий!

Не регистрировать/аноним

Используйте нормальные имена. Ваш комментарий будет опубликован после проверки.

Если вы уже зарегистрированы как комментатор или хотите зарегистрироваться, укажите пароль и свой действующий email.
(При регистрации на указанный адрес придет письмо с кодом активации и ссылкой на ваш персональный аккаунт, где вы сможете изменить свои данные, включая адрес сайта, ник, описание, контакты и т.д.)



(обязательно)