Можливість віднесення джерел безперебійного живлення до четвертої групи основних фондів

У листі ДПАУ від 14.03.2008 р. № 4956/7/15-0517 стверджується, що з метою оподаткування джерела безперебійного живлення мають бути віднесені до першої групи основних засобів з нормою амортизації 2%. На нашу думку, за такого підходу не враховується сутність амортизації основних засобів, оскільки строк експлуатації джерел безперебійного живлення у середньому становить 3–6 років. Чи можна джерела безперебійного живлення з метою податкової амортизації віднести до четвертої групи основних фондів з нормою амортизації 15%?

Відповідно до Державного класифікатора України ДК 013-97 «Класифікація основних фондів», затвердженого наказом Держстандарту України від 19.08.97 р. № 507 (далі – Державний класифікатор), до коду 13207 віднесено лінії зв'язку і передач, локальні та допоміжні споруди, які належать до класу 130200 «Будівлі та споруди ліній зв'язку і передач (телевізійні, радіо, телеграфні, телефонні та інші)» та, відповідно, до підгрупи 130000 «Передавальні пристрої».

Керуючись зазначеним вище Класифікатором, пп. 8.2.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР, а також визначенням телекомунікаційної мережі, наведеним у Законі України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. № 1280-IV (далі – Закон про телекомунікації), ДПАУ в листі від 14.03.2008 р. № 4956/7/15-0517 стверджує, що до першої групи основних засобів відносять, зокрема, комутатори, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення. Таким чином, за логікою ДПАУ, до ліній зв'язку та передач необхідно відносити всі пристрої, підключені до локальних ліній передач даних, у тому числі комп'ютери.

Дійсно, в Законі про телекомунікації телекомунікаційна мережа визначається як «комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням», а кінцеве обладнання – як «обладнання, призначене для з'єднання з пунктом закінчення телекомунікаційної мережі з метою забезпечення доступу до телекомунікаційних послуг».

Локальна мережа підприємства не є телекомунікаційною мережею з точки зору Закону про телекомунікації, оскільки її проектування, створення та експлуатація не підлягають ліцензуванню та регулюванню з боку державних установ. Тобто до локальних мереж передавання даних на підприємстві до кінцевого обладнання відповідно до Закону про телекомунікації належить обладнання, за допомогою якого підприємство здійснює підключення до мережі Інтернет або інших телекомунікаційних мереж: ADSL роутер, модем, мережева карта та інше, а не комп'ютер. Інакше кажучи, до першої групи основних засобів повинні відноситись комутатори, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення, якими забезпечується функціонування саме телекомунікаційної мережі.

Таким чином, на нашу думку, до коду 130000 «Пристрої передавальні» Державного класифікатора, а відповідно, і до першої групи основних засобів, належать лише будівлі та споруди телекомунікаційних мереж. Оскільки джерела безперебійного живлення використовуються в основному з метою забезпечення збереження документів та іншої інформації, що міститься в комп'ютерах підприємства, а не для забезпечення безперебійної роботи ліній передачі даних, вважаємо, що з метою оподаткування їх можна відносити до четвертої групи основних засобів.

Для попередження претензій з боку податкових органів рекомендуємо додатково видати наказ «Про забезпечення збереження документів в електронній формі» і окремо зазначити в ньому, що джерела безперебійного живлення використовуються з метою забезпечення збереження документів та іншої інформації, наявної в комп'ютерах підприємства.¹